Здавалося б, проста річ – конфлікт. Але він вирішує кілька завдань: ми намагаємося переконати партнера у своїй правоті, з’ясовуємо «хто в домі господар» і визначаємо міру допустимої поведінки стосовно іншої людини – до якої межі можна її «дістати».
Будь-яка дрібниця, навіть невимитий посуд може стати приводом для конфлікту. Потім він розгорається, і тоді пригадуються всі образи, що не мають відношення до розподілу сімейних обов'язків. Ворогуючі сторони свідомо провокують «розгін» емоцій. Інакше як іще домогтися уваги до своєї персони? Фінал: «І взагалі моя мама казала, що не треба було за тебе заміж виходити!».
Зрозуміло, форми конфліктів бувають різні, не всі люди схильні до скандалів. Але багато хто просто не знає іншого способу відстояти свої інтереси!
Як вирішувати конфлікти?
Варто визнати, що є конфлікти нерозв'язні. Якщо інша сторона впреться і «спалюватиме мости», які ви намагатиметеся звести, то вирішити конфлікт не вдасться. Таке трапляється, якщо партнер зовсім не має до вас інтересу. Деструктивні конфлікти залишають почуття образи й призводять до погіршення стосунків, тому їх краще взагалі уникати. Нас цікавлять випадки, коли партнер цінує стосунки з вами, коли конфлікти призводять до досягнення домовленостей.
Отже, крок перший – вислухати. Дайте вихід емоціям партнера. Нехай він розповість про наболіле. Взагалі, краще взяти за правило не перебивати емоційно заведену людину. Через якийсь час емоції вщухнуть, і партнер уже здатен вас почути. Він може говорити й далі, але якщо його м'яко перебити й розповісти про свої почуття, то він слухатиме.
Крок другий, досить складний, якщо немає практики. Запитайте себе: що саме партнер хоче сказати насправді, що йому потрібно від вас? Може, ви давно не говорили, як добре ставитеся одне до одного?
Крок третій: необхідно дати саме те, про що вас просять. Найчастіше, це увага або повага. Зовсім не обов’язково на сто відсотків задовольняти його бажання і змінювати свої плани. Зрозуміло, можливі варіанти й компроміси. Банальна ситуація: він хоче у вихідний день разом з вами посидіти вдома, а вам хочеться піти в кіно. Можна просто пояснити, що ви давно хотіли подивитися цей фільм і вже придбали квитки. Але при цьому подаруйте йому хоча б трішечки уваги і пообіцяйте, що наступний уїк-енд ви проведете так, як захоче він.
Крок четвертий: спокійно обговорити, що відбувається, з'ясувати причини й вирішити, що робити наступного разу, якщо виникнуть схожі проблеми.
Будь-яке знання треба напрацювати. Спробуйте згадати останній конфлікт, письмово розберіть його причини й способи виходу з нього. Можна обговорити ситуацію з партнером, це буде крок до відкритості. Ну а потім випробувати теорію на практиці.
Конфлікт - як багаття: якщо в нього не підкидати дров, він не розгорятиметься.
В основному до конфліктів призводять шість причин:
1. Виховання,
2. Завищені очікування,
3. Комунікативна безграмотність,
4. Егоцентризм,
5. Відсутність діалогу,
6. Боротьба за владу.
1. Проблема родом з дитинства (проблеми виховання)
Нерідко причини скандалів криються у нашому вихованні. Дитина, щоб привернути увагу батьків, тупотить ніжками або влаштовує істерики. І якщо після цього дорослі задовольняють вимоги маляти, у нього в підсвідомості закріплюється: хочеш домогтися свого – влаштовуй скандал і тобі подадуть все готовеньке.
Якщо мама виховала дочку в неповазі до тата («він тюхтій, нездара, від нього немає ніякої користі!»), то й вона схоже ставитимеся до чоловіків.
Чи говорите ви з повагою про вашого супутника життя? Якщо не поважати його в душі, це виявиться у діях та словах. Згадайте, скільки разів подруги перемивали кісточки своїм чоловікам: «Він посуд помив, але заляпав всю кухню. Я йому сказала, що краще б він взагалі нічого не робив, я сама помию!». Як кажуть психоаналітики, вона його «каструвала», а потім хоче, щоб він поводився як чоловік. Навпаки, треба було сказати: «Дякую! Ти молодець. Дай я тебе поцілую».
Картати чоловіка, значить, визнавати, що й сама така ж. Або поважай і живи з ним, або не поважай і розходься, але не ганьбися, обговорюючи свого партнера. Насправді таким чином жінки намагаються задовольнити своє его – він такий поганий, а я на його тлі просто ангел!
Рецепт від цієї «хвороби» досить простий – полюбіть чоловіків! Вони теж мають потребу в теплі, розумінні і співчутті. Фрази-узагальнення на зразок «ви всі такі» повинні зникнути з вашого лексикону. Якщо шукати докази, що чоловіки негідники, то вони обов’язково знайдуться. Більш того, жінка навіть спровокує своєю поведінкою конфліктні стосунки.
2. Я ж тебе чекала… (завищені очікування)
У ранньому дитинстві ми були переконані, що ми – це і є весь світ. Потім потрохи дорослішали і розуміли, що поруч є й інші люди. Але все ж думали – «я найкраща!». Адже великі мама й тато піклуються про мене, роблять все, щоб мені було добре. Тому й усі інші повинні поводитися так само. А інші нас іноді «розчаровують», бо не роблять того, чого ми від них очікуємо. Який жах!
Зовсім позбутися очікувань неможливо. Людина тим і відрізняється від тварини, що планує майбутнє, а отже – чогось очікує. Тільки що робити з цими очікуваннями? Адже вони можуть не збігатися з бажаннями партнера? Можна поговорити про них – киньте світло на те, чого сподіваєтеся, і тоді поруч з вами ніхто не блукатиме в сутінках.
Для жінки нормально, якщо вона спізниться на побачення, не виконає обіцянку, не відповість за свої слова або не зможе прогодувати себе. А якщо все це робитиме чоловік, соціум затаврує його клеймом безвідповідального нездари. Такі статеворольові очікування заздалегідь містять в собі конфлікт. В ідеалі ми повинні жити за принципом, що нам ніхто нічого не винен. Якщо зробив – дякую. А не зробив – то я на це й не розраховувала.
Наші очікування часто ґрунтуються на статеворольових ілюзіях. Дівчина вихована так, що чоловік повинен її зустрічати, проводжати, дарувати квіти. Він може це робити, але не повинен! Якщо вимагати чогось від чоловіка, то з якого дива він захоче допомагати? Заберіть свої претензії. Чим їх менше, тим краще життя! Але це вимагає великої зрілості.
Можна сказати йому про свої очікування – «мені було б приємно, якби ти дзвонив мені й проводжав». Але не треба тішити себе ідеєю переробити партнера. Звичайно ж, якщо він не влаштовує жінку, якщо ніколи не дбатиме про неї, сварки не допоможуть, з ним краще попрощатися.
3. Стати на місце іншого (комунікативна безграмотність)
Дуже розповсюджена причина конфліктів – вузькість мислення або егоцентризм, коли ми бачимо ситуацію тільки зі своєї суб'єктивної точки зору. Звичайний прояв егоцентризму: є моя думка і є неправильна! Крім того, до конфліктів призводить роздута зарозумілість одного з партнерів – це коли «я все в житті знаю» або коли «мої інтереси понад усе». Нам здається, що ми маємо рацію, навіть якщо ми самі спровокували сварку. Ховаємося від відповідальності, перекладаючи її на партнера, ніби це він винен.
Буває, розповідає дружина про своє життя і складається враження, що її чоловік – тиран. А послухаєш його, то виходить, що вона в усьому винна! І обоє прекрасні люди, але в кожного своя правота.
Конфлікт варто вирішувати локально, чітко окресливши тему розмови. Якщо сваримося з приводу виховання дітей, то не треба згадувати принагідно всі «гріхи». І не слід узагальнювати: «от ти завжди так» або «з тобою надаремно розмовляти».
Немає сенсу давати поради на зразок: «Перестань бути егоїсткою». Адже мало хто вважає себе поганою людиною або винною стороною у конфлікті. Для початку варто розібратися у собі. На тренінгах з конфліктології учасники роблять просту, але досить ефективну вправу: двоє стають один напроти одного, а між ними кладуть листочок із цифрою. З одного боку вона читається як «9», а з іншого – «6». Опоненти стоять і сперечаються, аж доки один не візьме іншого за руку і не підведе до папірця на своє місце: «Бачиш, все-таки дев’ять, а тепер підемо на твою сторону. Так, з твого погляду справді шість». Суть гри полягає в тому, що у суперечці хоча б одна зі сторін має подивитися на ситуацію очима іншої. Хтось повинен почати.
4. Читайте «інструкцію»! (егоцентризм)
Іноді від чоловіків або жінок доводиться чути: «Ой, загадкова протилежна стать!» Якщо для мене загадковий комп’ютер, я запрошую фахівця або купую книгу й вивчаю, освоюю його. Якщо для вас такий загадковий чоловік, то скільки книг із психології ви прочитали? Швидше за все, жодної! Щоб чоловіки не були загадковими, треба вивчати їхній світ та викорінювати в собі комунікативну безграмотність.
Працювати треба, насамперед, не над партнером і не над стосунками, а над собою. Якщо ви задумалися про себе, про причини своїх конфліктів, тоді стане легше розбиратися з іншими. Адже часто до конфлікту призводить не якась причина, а просто... невдоволення собою, що виливається на інших.
Якби ви купили пилосос, то, як мінімум, проглянули б інструкцію. Але чому, формуючи стосунки з чоловіком, ви не читаєте про нього? Це значно важливіше! Ніхто не візьметься будувати будинок без архітектора, проекту, підведення комунікацій. Але більшість одружується у щирому незнанні і хоче при цьому щось створити без знання «предмета»! Так, бувають люди сумісні, які прожили разом 20 років у мирі і злагоді. Але вони виправляли свої помилки, підлаштовувалися одне під одного і врешті-решт зробили якісний стрибок у стосунках всередині шлюбу. Хоча частіше ми робимо цей стрибок, розірвавши стосунки, надто пізно розуміючи, скільки помилок зроблено, і намагаємося наступного разу їх не повторювати.
5. Почуття проти конфлікту (відсутність діалогу)
На жаль, більшість людей не звикла говорити з партнерами про те, що в них коїться в душі, про свої почуття. Відсутність зрілого діалогу і відкритості у стосунках, коли партнери накопичують образи і претензії, також призводить до конфліктів.
Ситуацію можна змінити, але для цього потрібен час і розуміння з боку хоча б одного партнера, що такий діалог необхідний. Тут немає чого лякатися, адже ніхто не просить вивертати душу навиворіт, розповідаючи про себе все-все-все. Просто говоріть про свої почуття: це мене тішить, а це засмучує. Добре допомагає метод «я-повідомлення». Це означає, що я не кажу «ти» і не висловлюю своїх претензій, а просто говорю про своє ставлення до дій партнера. Набагато краще замість того, щоб звинувачувати чоловіка в тому, що він на вас накричав, сказати: «Мені було боляче й образливо від того, що ти на мене підвищив голос». Так само й з немитим посудом: «Я розумію, що миття тарілок – це моя справа, але мені здалося, що я втратила твою повагу і турботу». Звинуваченням взагалі немає місця у спілкуванні між чоловіком і жінкою. Те ж саме стосується сарказму і глузування.
Без діалогу може з’явитися звичка домислювати і робити з мухи слона, роздмухувати конфлікт із домислів. Коли здається, що партнер вас критикує, краще прямо запитати, що він має на увазі. Якщо це справді була критика, можна спокійно з'ясувати стосунки.
А ще я раджу методику листів. Можна писати собі, можна партнерові. Це несподіванка, розрив шаблону. Ніколи листів від тебе не отримував і раптом – ну і ну! – лист. У ньому можна викласти все, що наболіло за принципом гамбургера: плюс-мінус-плюс. Почати краще зі слів «я тебе розумію», потім розповісти про свої почуття, про свої страхи і закінчити позитивною нотою, похвалити його або висловити сподівання на поліпшення стосунків між вами.
Листи самій собі допомагають подивитися на себе збоку, зосередити увагу на своїх проблемах, провести діалог з власною персоною. На наших тренінгах учасники пишуть листи собі, заклеюють конверти, а через деякий час я їх надсилаю. Потім люди розповідають про незабутні враження від своїх листів – сміх крізь сльози.
6. Хто вдома господар? (боротьба за владу)
Ще одна поширена причина конфліктів – боротьба за владу. Усі ми прагнемо бути значимими. Саме тому ми й прагнемо любові, бо в очах якоїсь людини стаємо особливими. Коли значимість незадоволена, хочеться самоствердитися у сім’ї. Боротьба за вплив на партнера здобуває важливу роль. І в цю боротьбу може включитися не тільки ваш партнер, а і його батьки.
Радити йти на поступки – дарма стрясати повітря. Владна жінка навряд чи довго проживе з владним чоловіком – війна буде не на жарт. Їй варто знайти собі м'якішого партнера. Головне – не перетворити його на ганчірку, бо в результаті вона сама ж втратить до нього повагу. Інша крайність, коли жінка віддає всю владу партнерові і взагалі перестає щось вирішувати.
Важливо усвідомити причину конфліктів. Коли партнери розуміють, що вона полягає у боротьбі за владу, то, як правило, починають більше поступатися одне одному і, знову ж таки, встановлюють діалог.
Сварки схожі на заїжджені платівки. Приводи, зазвичай, одні й ті ж: він постійно сварить її за куріння, вона звично огризається. Розрив шаблону дозволяє вийти із замкнутого кола: «Який ти добрий! Ти турбуєшся про моє здоров'я більше, ніж я сама. Я вже навіть почала замислюватися – а чи не кинути мені курити?».
Або взагалі «класична» ситуація, коли свекруха «пиляє» невістку: «І господиня ти не така, і фігура в тебе не така, міг би синочок кращу дружину знайти!». Звична реакція – вийти з кімнати, гепнувши дверима, або втягнутися у сварку – «не лізьте в нашу сім’ю!». Безболісно відправити маму чоловіка в «нокаут» допоможе метод амортизації – своєрідне психологічне айкідо, коли сила супротивника обертається проти нього. Треба лише повторити усі «погані» слова опонента і сказати йому щось приємне, причому, без сарказму: «Мамо, ви маєте рацію – і господиня з мене не вельми, і з фігурою не пощастило, а ваш син мене любить! А це тому, що ви його добре виховали. Не син, а золото! Звідки в нього це все? Звичайно ж, від вас, мамо». Мама – в шоці! У неї вибили ґрунт з-під ніг. Затягнувши кілька разів свою звичну пісню і отримавши у відповідь оду матері та сину, свекруха перестала навіть приходити до невістки.
Часто ми самі провокуємо батьків втручатися у наші сімейні стосунки, перекладаючи на них свої справи: посидьте з дитиною, дайте гроші на ремонт, купіть пальто, порадьте, що робити з чоловіком. Якщо ж не дозволяти батькам заходити за «червону лінію» і поводитися по-дорослому, самостійно вирішуючи власні проблеми, то не виникне й приводу ображатися на старших, і вони будуть ставитися до вас із повагою.
Це і є життя!
Як не дивно, але багато хто любить конфлікти і, нехай навіть підсвідомо, їх провокує. Відомо, що після сварки секс особливо яскравий і бурхливий. І це легко пояснити. Динаміка конфлікту і сексу досить схожа: спершу виникає напруга, потім розростається агресія, настає незворотна стадія – пік, і спад. Тому, якщо у пари й так динамічний та яскравий секс, їй не особливо треба викликати агресію завдяки сварці, щоби провести чудову ніч.
Є сім’ї, які рідко конфліктують завдяки добрій сумісності, прекрасному вихованню або життєвому досвіду. Але в більшості випадків стосунки без конфліктів вважаються мертвими. Тому боятися їх не потрібно. До того ж, зовсім без конфліктів ще нікому прожити не вдалося.