У стосунках двох близьких людей незмінно настає момент, коли хтось комусь завдає болю. Так, незаслужено і несправедливо. Як завжди, виходів із ситуації два: терзатися образою або пробачити. Альтернативи пробаченню не існує.
Можна уявити, як би склалася доля графа Монте-Крісто, якби він умів пробачати. Багатство подарувало б йому свободу насолоджуватися життя. А замість того він витратив його на помсту і негативні емоції. У шлюбі відбувається теж саме, тільки у зменшеному масштабі: він не привітав її з річницею весілля (наприклад забув, для чоловіків ритуали взагалі мають мало значення), а вона образилася. Причому надовго. Життя триває у напруженій емоційній атмосфері, а вона чекає, коли ж він «усвідомить провину», і рефлексує на тему «він мене не любить», він злиться і просити пробачення явно не збирається... А цей відрізок життя обоє могли б прожити по-іншому, займаючись значно цікавішими справами. За нашим небажання прощати і пристрастю накопичувати образи приховується постійне бажання змінити іншу людину, маніпулювати нею. Мовляв, я ображусь, щоби він усвідомив. Однак це свідомо хибна мета – впливати на вчинки й характер іншої людини. Ця мета ніколи не досягається, а лише забирає наші власні психічні ресурси, краде енергію. Ми можемо нести відповідальність виключно за себе, а не за іншого! Однак ця теорія не працює, коли мова заходить про той глибинний біль й образу, яку нам свідомо чи несвідомо завдають близькі. І тут на допомогу приходить вміння прощати.
Невипадково слова «прощення» і «прощання» спільнокореневі. Пам’ятаєте геніальний діалог із мультфільму «Король Лев»: «Залишай свій зад в минулому!» «Та ні, краще залишати минуле позаду себе!» З образою відбувається теж саме. Терзаючись негативними емоціями, ми ніби застрягаємо в минулому, заново й знову переживаємо неприємні моменти. А пробачаючи, ніби говоримо собі: «Прожито, проминуло, пішло... » і звільняємо себе для теперішнього, для приємного. Пробачити – означає зняти тягар з душі, відкрити себе для нових переживань. Образа не дає нам рухатися далі.
Як не дивно, пробачення у першу чергу вигідне потерпілій стороні. Адже саме цій людині погано. А пробачаючи, вона робить собі добре. Серед багатьох людей побутує стереотип, що прощення – доля слабких. Однак для того, щоб щиро пробачити, потрібно бути набагато сильнішим, ніж для того, щоб планувати способи помсти! От тільки як це зробити, якщо, наприклад, чоловік пішов до іншої? Тут допоможе знання про механізми і стадії прощення. Що ж робити?
1. Розберіться у своїх почуттях і прийміть їх
Психологи знають, що почуття бувають істинними та рекетними, тобто такими, що стоять «над» справжніми емоціями. Образа – це рекетне почуття, певний захисний механізм, що приховує за собою справжні почуття, такі як страх і смуток. Ми схильні заперечувати свою тривогу й сум, адже ці переживання неприємні. Однак якщо ви вирішили пробачити людині, спершу ці почуття необхідно усвідомити й прийняти. У випадку з сильною травмою, зрадою наприклад, образа приховує під собою страх втратити близьку людину або печаль від того, що ми вже її втратили. І навіть коли ми ображаємося через дрібниці, наприклад із-за уїдливої фрази, ми відчуваємо в основному страх неприйняття, страх втратити стосунки, страх не відповідати очікуванням... Перш ніж розлучитися з цими емоціями, їх треба прожити. Інакше вони будуть витіснені у підсвідомість і ще довго отруюватимуть нам життя. Є привід комусь пробачити? Спершу треба чесно сказати собі: «Мені боляче, я боюсь, мені погано». Таким чином ми нібито визнаємо вразливу частину нашої душі. А визнати свою вразливість – перший крок до звільнення.
2. Дайте собі право на думки про помсту, на деструктивні пориви
У нас всередині живуть різні персонажі. Психоаналітик Юнг допускав, що «в кожному вихованому чоловікові живе грубіян, в кожній жінці – відьма». І проблема в тому, що ці персонажі роблять вигляд, що не помічають одне одного. Грубіяна й відьму виганяють у підсвідоме, звідки вони й псують нам життя. Однак кожному з нас властиве природне бажання відомстити кривднику, дотриматися принципу «око за око». Це необхідно для відновлення внутрішньої енергетичної рівноваги. Не обов’язково хапатися за пістолет. Однак не заперечуйте своє деструктивне, «нице» начало! Образа надовго застрягає у тих, хто заперечує сам себе. Цілком нормально чисто по-жіночому відомстити суперниці, наприклад, розмістити про неї компромат в Інтернеті. Звісно, мова йде виключно про соціально-прийнятні дії, інакше помста обернеться проти вас самих. У дрібних образах також працює механізм відновлення енергетичної рівноваги: він проігнорував прохання поїхати на відпочинок у Туреччину, а ви не приготували йому вечерю. Психологічний секрет в тому, що часом не варто вдаватися до деструктивних дій: достатньо перестати закриватися від подібних думок, як одразу весь їхній пафос розвіюється у просторі. Наприклад, можна цілу ніч думати про солодку помсту, а вранці відчути: «перегоріло». Не варто вважати себе «слабаком», якщо ваші плани залишилися тільки планами. Навпаки, приймаючи свій гнів, ви робите важливу психологічну роботу.
3. Зніміть з себе відповідальність за вчинок іншого
Тільки після того, як ми прожили свої страхи і злість, ми можемо тверезо оцінити ситуацію. Аналізуючи поведінку кривдника, можна виявити багато цікавого: він нахамив не із-за того, що погані ви, а з метою свого самоствердження. (До речі, тільки так і відбувається). Узагалі-то, ми пробачаємо (або не пробачаємо) не реальні провини, а наше бачення цих провин. Не реальних людей, а їхній образ у нашій голові. Наприклад, подруга подарувала книгу «100 способів схуднути». Тому що ця книга давно лежала в неї на полиці, а зовсім не тому, що вважає вас повною. І вона зовсім не хотіла вас принизити. А навіть якщо й хотіла – це її проблеми, а не ваші. У жодному випаду не беріть на себе відповідальність за «неадекват» інших. Пам’ятайте: людей не переробиш і не змусиш ставитися до вас справедливо й достойно. У всіх різні поняття про справедливість! І в кожного завжди є своя правда.
Філософи вірять, що всі події у нашому житті нейтральні, всі зустріті нами люди – теж. І лише ми самі наповнюємо їх позитивом або негативом: ось це гарний вчинок, а це – поганий. Можливо, розлучення з чоловіком із-за зради лише відриє вам нову сторінку у вашому житті! Не зациклюйтеся на тому, як саме ви спровокували подію і підставили себе під удар. Ви ні в чому не винні – винна інша людина, рішення образити вас було виключно її рішенням. І після того, як ви знімете з себе відповідальність за те, що відбувається, позбудетеся комплексу вини, ви будете спроможні відпустити ситуацію. 4. Пробачайте!
Пробачити й проігнорувати – зовсім не одне й теж. Насправді позбутися тягаря образи ми можемо тільки після того, як пройдені всі стадії. Щоби пробачити, спершу потрібно заново пережити біль і гіркоту й назвати речі своїми іменами. Спроба «забути» неприємне – це просто втеча від ситуації, яка, як і будь-яка втеча, приносить лише тимчасове полегшення. Прощення також не може бути одномоментним усвідомленим рішенням, це швидше процес, ніж вчинок. А потім раптово розумієш – все давно забулося, душа звільнилася і ви абсолютно відкрито радієте життю.
У будь-якому випадку, чим чесніше й відвертіше ви працюватимете зі своїми емоціями, тим швидше це відбудеться. У шлюбі можна бути лише самим собою, інакше це не союз, а емоційні тортури. А будь-яка людина носить в собі світло й темряву. Тому пробачати доводиться регулярно, доводити цей процес ледь не до автоматизму... Головне, не почуватися жертвою, пробачаючи або просячи пробачення. Навпаки, тільки так можна виграти – любов’ю і теплими стосунками.
БОКС:
Пробачити власним батькам
Безперечно, коріння наших життєвих проблем, образливий характер, невміння налагоджувати стосунки з людьми та інші «принади» комплексів неповноцінності родом з дитинства. І коли усвідомлюєш, що тебе виховували «неправильно», починаєш ображатися на своїх батьків, причому іноді цілком несвідомо. Однак ця глобальна образа тягне за собою глобальний «деструкт». Цей тягар формує сценарій життя і долю. Минулого не повернеш, в дитинстві знову не опинишся і по-іншому вас вже не виховають. Тому внутрішньо пробачити своїй мамі – чудовий психотерапевтичний спосіб вирішити свої міжособистісні проблеми. Як це зробити?
Визнати факт, що з вами в дитинстві вчиняли несправедливо. Батьки для нас найважливіші фігури в житті, найбільш значущі. І дуже важко визнати факт їхньої помилки. Адже в кожному з нас сидить маленька дитина, для якої мама з татом – боги! Утім, тут варто покликати на допомогу «дорослу» частину своєї особистості й таки поглянути правді у вічі: батьки вчиняли неправильно.
Наступний етап – прийняти свої негативні емоції з цього приводу, навіть справжню ненависть. Як тільки ми говоримо собі й розуміємо: «Я не люблю свою матір за те-то й те-то», одразу ж запускаються механізми вивільнення від дитячих травм.
Потім приходить нова стадія: аналіз і прийняття. Озбройтеся думкою: батьки робили свої помилки не із-за ненависті до вас, своєї дитини, а із-за власних страхів зіпсувати вас неадекватним вихованням. Кожна мама й тато бажають своїй дитині добра. А от як вони реалізовують своє бажання, залежить від багатьох факторів – особливостей епохи (всіх били ременем), індивідуальної системи цінностей (хтось вважає, що головне виховати у дитині силу волі й дисциплінованість, а не надавати їй свободу). Одним словом, батьки помилялися не зі зла, а із-за... любові до вас. Розуміння цього факту – ще один крок до прощення і прийняття. Пробачайте мамі й татові всередині себе! Як тільки ви це зробите, ви перестане воювати зі своїм власним минулим. Перестанете витрачати енергію на роздуми про те, скільки «комплексів» вам привили у дитинстві і як вони зараз на вас впливають. Звільняться психологічні ресурси! Адже пробачаючи власним батькам, ми пробачаємо самим собі.
